Welcome to the 

Ukrainian American Bar Association

UABA News Blog - In Ukrainian

Ця сторінка UABA блог надає інформацію та коментарі з питань, які мають відношення до організації та її членів. Хоча блоги є відкритими, коментарі можуть бути зроблені тільки членами UABA. Якщо ви хочете взяти участь у дискусії, ви можете стати членами. Коментарі й висновок, поданий на ці блоги представляють думку авторів і не думка UABA.  
  • 30 May 2016 4:19 AM | Anonymous

    Відомий чеський політик, голова комітету у закордонних справах нижньої палати парламенту Чехії Карел Шварценберґ нещодавно повернувся з України. Він побував на Донбасі – поблизу Краматорська і Зайцева, недалеко від фронтової лінії, мав змогу зустрічатись і розмовляти з місцевими жителями. На його думку, ситуація на Донбасі дуже складна. Кремль хоче втримати Україну під своєю владою і буде намагатися це робити різними шляхами. Біля Краматорська і Зайцева Карел Шварценберґ російських вояків не бачив, зате інше побачене нагадало йому дитячі роки, які провів у Відні й Мюнхені в 1940-х роках.

    – Я бачив обстріляні будинки, знищені дороги, все те, що залишає війна. Ні підрозділів російської армії, ні бойовиків я не бачив, на фронтовій лінії є таке пасмо – земля нічия – військо стоїть кілька кілометрів звідтіль. Показували мені напрям, звідки стріляють. Але те, що я бачив, це довжелезні черги людей, які живуть на окупованих землях і змушені їздити на українські землі за пенсією, продуктами, за родиною. Вони годинами вистоюють в черзі.

    – За зруйновані будинки і дороги російська пропаганда звинувачує Україну. Якої Ви думку про це?

    – Як відомо, на війні стріляють обидві сторони. Хто що обстріляв, це вже не так суттєво, це війна, стріляють звідусіль. Обстрілюють все, це зрозуміло, особливо коли ще українська армія мусила чи ще могла здобути певні території, які зайняли сепаратисти.

    – Події в зоні конфлікту на Донбасі багато хто за межами України називає громадянською війною – зокрема, і президент Чехії Мілош Земан. Чи це справедливо, на Вашу думку?

    Ні, це не громадянська війна, це окупація сусідньої території

    ​​– Це його думка. Давайте поглянемо, як розвивались події. Спочатку там сепаратисти, озброєні люди зайняли мерію. Коли українська армія хотіла звільнити її, тоді прийшли «зелені чоловічки». Ні, це не громадянська війна, це окупація сусідньої території.

    – Чи можна за тих умов говорити про проведення вільних виборів на окупованих територіях Донбасу?

    Щоб проводити вільні вибори, потрібно, щоб озброєні сили відійшли. Потрібно проводити вибори під опікою ОБСЄ

    ​​– Я за вільні вибори, але тяжко собі уявити вільні вибори, якщо там стоїть окупаційна влада, яка підтримує тільки одну сторону. Щоб проводити вільні вибори, потрібно, щоб озброєні сили відійшли. Потрібно проводити вибори під опікою ОБСЄ.

    Якщо вибори, то тільки справді вільні, а не як це було в Криму під час «референдуму» – під багнетами окупаційної армії

    ​​Якщо ж це відбудеться за режисурою окупаційної влади, то ми про такі наслідки вже знаємо. Якщо вибори, то тільки справді вільні, а не як це було в Криму під час «референдуму» – під багнетами окупаційної армії.

    – Чи можна після окупації Криму і Донбасу чекати дальшої ескалації агресії з боку Росії, чи Вас би здивував такий сценарій від російського президента Путіна?

    Путін не розпочне конфліктувати з усім західним світом заради кількох сіл чи заради застарілої промисловості Донбасу. Йому йдеться про всю Україну

    ​​– Щодо нього мене нічого не здивує. Але думаю, що все ж великих пригод він вже не захоче. З економікою у нього добре не виходить, впали ціни нафти і газу, тиснуть санкції, тобто він перебуває у складнішій ситуації, ніж це було досі. Але з іншого боку, він не піддасться, він і далі пробуватиме поневолити Україну. Володимир Путін – розумний чоловік, він не розпочне конфліктувати з усім західним світом заради кількох сіл чи заради застарілої промисловості Донбасу. Йому йдеться про всю Україну. Тобто я переконаний, що він буде тим чи іншим шляхом пробувати, наскільки це буде можливим, підкорити Україну Москві.

    Ми не маємо права забувати, що президент Путін не визнає самостійного українського народу, він його вважає частиною великого російського народу

    ​​Ми не маємо права забувати, що президент Путін не визнає самостійного українського народу, він його вважає частиною великого російського народу. Таку ситуацію ми вже мали у 20-му столітті, як я пам’ятаю, коли існували два погляди на те, чи є австрійці самостійним народом, чи частиною німецького. Перед Другою світовою війною в австрійців переважала думка, що вони німці. Після війни прийшло те, що я називаю «кесаревим розтином» – гітлерівці окупували Австрію і цим все змінили. Сьогодні 90 відсотків австрійців переконані, що вони самостійний народ.

    Насильницькі дії з боку Російської Федерації дуже допомогли українському національному самоусвідомленню

    ​​Подібні процеси відбуваються в Україні. Насильницькі дії з боку Російської Федерації дуже допомогли українському національному самоусвідомленню. Це очевидно, коли я в Україні з людьми розмовляю. Звичайно, що будуть в Україні (як і в Австрії – 20-30-і роки після війни) прихильники приєднання до Росії, ті, які краще вибрали б Російську Федерацію. Але це справа, яку повинні вирішити самі українці, і в жодному випадку не насильницьким шляхом. Проблема виникає, коли суперечки щодо поглядів вирішуються шляхом насильства, саме це, на жаль, зараз відбувається.

    – Чи бачите Ви вихід із ситуації з анексією Криму? За обставин, коли не виконуються мінські угоди, нічого не дає діалог між ЄС і Росією, якою дорогою потрібно іти, щоб повернути Крим – війни чи миру?

     – Боюся, що це буде довго тривати, але подивимось, як це буде розвиватись. Сьогоднішня влада Росії про це думати не буде. Інколи подібні речі тривають досить довго. Згадайте, Франція мусила після програної війни в 1870 році чекати 48 років, доки не повернулась Ельзас-Лотарингія. Маємо усвідомити, що такі речі не вирішуються швидко.

    – Недавно лауреат Нобелівської премії миру Михайло Горбачов сказав, що анексія Криму була правильним кроком. Чи це морально, на Вашу думку, що лауреат Нобелівської премії миру підтримує війну, анексію території незалежної держави? Досі, крім України не було жодних реакцій (і сам Комітет з присудження Нобелівських премій теж не прореагував).

    Горбачов – росіянин і захищає російську позицію. Я лишив би старого чоловіка, хай собі базікає, те що він говорить, сьогодні це немає великої ваги

    ​​– Це не дало б великого сенсу. Горбачов – росіянин і захищає російську позицію. Він належить до того покоління, коли Україна була ще частиною Радянського Союзу. Те покоління дивилось на це саме так. Я лишив би старого чоловіка, хай собі базікає, те що він говорить, сьогодні це немає великої ваги.

    – Після 2 років російської тюрми в Україну повернулась Надія Савченко. Як Ви думаєте, чому так довго тривало, чому лише зараз російський президент її звільнив, відпустив на волю?

    Були російські військові, яких піймали за нелегальні активні дії на різних українських територіях

    ​​– В мене таке відчуття, що обмін брався до уваги від самого початку, тому що були російські військові, яких піймали за нелегальні активні дії на різних українських територіях. Тобто вони просто сказали, що ми будемо потребувати когось, якщо можливо, то когось видатного, щоб ми могли його добре обміняти. Так і сталось, Савченко відпустили на свободу, але взамін треба було відпустити двох російських полонених. З древніх часів це досить поширений спосіб. Це не гарно, це суперечить людським правилам і міжнародним правилам, по суті – це нелегальний злочин, але так роблять.

    – Чи можна розглядати звільнення Надії Савченко як певний крок Росії до примирення?

     – Я сумніваюся в цьому, тому що, коли я відпущу когось, кого я нелегально заарештував та утримував, дякуймо Богу, що вона взагалі вийшла на волю, то це далеко не крок назустріч. Для цього мало б відбутись кілька схожих подій, щоб можна було в це повірити.

    – Після того, як білоруський президент Олександр Лукашенко випустив на волю кількох політичних в’язнів, Європейський союз немов би змінив свою риторику до ще недавно «останнього європейського диктатора». На Вашу думку, в Білорусі вже все в порядку з демократією і правами людини?

    Головний інтерес президента Лукашенка – втриматись при владі, залишитись білоруським правителем

    ​​– Те, які титули використовують, – це другорядна річ. Важливо інше: головний інтерес президента Лукашенка – втриматись при владі, залишитись білоруським правителем. Це важче робити, ніж раніше, тому що, з одного боку, економічні труднощі має Росія, і активно допомагати йому вона вже не може, а владу Лукашенко все ж втримати хоче. Через падіння російської економіки він мусить докладати більше зусиль до економічних та інших контактів із Заходом. Адже при владі він не втримається, якщо його власні громадяни будуть надто страждати.

    Лукашенко намагається втримувати баланс, в якому він буде завжди трохи спиратися на Росію, тому що це дає йому можливість автократії, лише з допомогою Росії він може втримати цей режим. З іншого боку, він потребує підтримки Заходу, щоб економічно втриматись на плаву. Йому не просто, але все ж певні кроки назустріч Заходу він зробив. Подякуймо йому за це. Будемо сподіватись, що він піде далі, це було б добре. Щоправда він вже кілька разів робив кроки назустріч, а потім розвертався в іншому напрямку. Подивимось, чи він втримає цей напрям хоча б 2-3 роки.

    – Чи не здається Вам, що ЄС останнім часом відстає від подій, чи то в Криму, чи на Донбасі, чи навіть тепер із хвилею біженців до Європи? Ми чуємо тільки якісь загальні думки про те, що потрібно щось робити. У той самий час і в Україні, і в Європі події розгортаються за сценарієм Росії.

    В Західній Європі про Україну знають дуже мало, мало знайомі з історією України і Росії. Проблема лежить в глибокій неінформованості

    ​​– Проблема полягає ось у чому. В Західній Європі про Україну знають дуже мало, мало знайомі з історією України і Росії. Тобто там легко потрапляють під вплив російської пропаганди, а саме чують те, що Україна є частиною Росії, що Крим був з прадавніх часів російським, інші подібні речі. Проблема лежить в глибокій неінформованості. Мало хто знає, що Крим став частиною російської імперії тільки наприкінці 18-го століття, що розвиток нинішньої України був від середньовіччя цілком відмінний від розвитку подій на теренах, які належали московському князеві на півночі, чи те, що там, де була Москва, ще довго, аж до 15-го століття, панували монголо-татари, а на півдні був частково сильний вплив Речі Посполитої, тобто спільна держава поляків, литовців і білорусів.

    На цих європейських теренах часом влада діяла дещо хаотично, але все ж там існувала свобода віросповідань, в цілому розвиток був сприятливіший, ніж у Росії, де йшлося насамперед про владу і прагнення захопити нові терени. Щоправда Річ Посполита програла, а долю України, як відомо, вирішила битва під Полтавою, Петро Перший заволодів Україною. Але мало хто в Європі про це знає, панує глибоке невігластво, а звідси і брак інтересу. Європа – Франція, Німеччина, інші держави – захоплюються «великою Росією!

    – Але події останніх років в Україні, порушення міжнародних угод, незалежності, територіальної цілісності України, чи мало б це змінити погляд, ставлення європейців до України і Росії?

    Вихід є, потребуємо часу, щоб європейці освоїли базову інформацію про Україну, Росію, про їхній історичний розвиток

    ​​– В принципі Ви праві. Але я хочу пояснити, чому немає такого інтересу до подій. Те, про що Ви говорите, це так мало би бути, я ж говорю про те, як воно є. Вихід із ситуації є, але дорога буде довгою, потребуємо часу, щоб європейці освоїли базову інформацію про Україну, Росію, про їхній історичний розвиток, про нинішніх лідерів. Це триватиме дві генерації, раніше це не станеться, мені жаль, але люди так швидко не вчаться.

    Оксана Пеленська

    Radio Free Europe/Radio Liberty © 2016 RFE/RL, Inc. All Rights Reserved.

    http://www.radiosvoboda.org/content/article/27761808.html

  • 29 May 2016 4:36 PM | Anonymous

    Директор Національного антикорупційного бюро Артем Ситник підтвердив оприлюднену в ЗМІ інформацію про передання в Бюро документів "чорної каси" Партії регіонів.

    "Учора у другій половині дня (27 травня) документи отримано", - сказав А.Ситник агентству "Інтерфакс-Україна" в суботу.

    У тижневику "Дзеркало тижня. Україна" в суботу опубліковано інтерв'ю колишнього першого заступника глави Служби безпеки України Віктора Трепака, який стверджує, що передав в НАБУ документи, що підтверджують незаконні виплати Партією регіонів готівкових коштів деяким колишнім і нинішнім високопоставленим чиновникам. За його словами, йдеться про так звану "чорну бухгалтерію" Партії регіонів із загальними виплатами на суму близько $2 млрд.

    "Значна частина цих матеріалів – "амбарна книга" корупційних виплат, які систематично здійснювалися за рахунок "общака" або "чорної каси" Партії регіонів. Уперше в поле зору правоохоронних органів потрапляє масив матеріалів, які стосуються не одного чи кількох злочинів, а системної багаторічної корупційної діяльності організованої структури, яка діяла на базі відомої політичної партії і мала на меті незаконне захоплення влади і її протиправне використання", - розповів В.Трепак.

    За його даними, серед фігурантів цих матеріалів – "посадові особи найвищого рівня, міністри і керівники відомств, народні депутати, відомі політики, громадські діячі, представники міжнародних організацій, судді, зокрема вищих судових інстанцій".

    Екс-заступник глави СБУ "в інтересах майбутнього слідства" відмовився називати прізвища чиновників і політиків, які фігурують у документах, а також обставини, за яких ці люди отримували гроші.

    http://ua.interfax.com.ua/news/general/346421.html


  • 20 May 2016 3:37 PM | Anonymous

    РФ намагається легітимізувати російську владу на території Донбасу через вибори.

    Про це в коментарі «Слову і Ділу» розповів директор Інституту зовнішньої політики, конфліктолог-міжнародник Григорій Перепелиця, аналізуючи заяву генсека ОБСЄ Ламберто Заньєра про готовність відправити поліцейську місію на Донбас у разі проведення місцевих виборів.


    Конфліктолог-міжнародник проаналізував інформацію про те, що ОБСЄ готова відправити поліцейську місію на Донбас у разі проведення виборів. Григорій Перепелиця

    «Чи будуть вибори проводитися за стандартами ОБСЄ? Ймовірно, що жодні українські партії не братимуть у них участі. До того ж, Україна просила направити озброєну місію, а на це повноважень немає. Тому питання: як місія забезпечуватиме вибори та хто їх організовуватиме?», – розмірковує Перепелиця.

    Як зауважив експерт, може скластися так, що вибори організовуватимуть бойовики під керівництвом ОБСЄ, а поліцейська місія перебуватиме там статично.

    «Важливий момент і в тому, що Україна просила розмістити місію на кордоні, але відповіді на це також немає», – підкреслив він.

    При цьому, нагадав експерт, зараз уже чомусь не йдеться про виведення російських військ та український контроль над кордоном.

    «Власне, місія в такому разі може контролювати вибори, але вона ж і легітимізуватиме їх», – припустив Перепелиця.

    Підсумовуючи, конфліктолог-міжнародник пояснив, що план щодо виборів, скоріш за все, зараз дійсно розробляється, оскільки Захід вважає, що на цьому конфлікт буде завершено. Але, звісно ж, це призведе лише до того, що Україна залишиться сам на сам з агресією РФ, що фактично означає капітуляцію.

    Раніше в МЗС Німеччини заявили, що жодних переговорів з українським керівництвом з приводу введення поліцейської місії не було, та назвали низку причин, через які вони виступають проти такої ідеї.


    Президент України Петро Порошенко назвав наявність поліцейської місії однією з основних умов для проведення виборів на Донбасі. РФ, як відомо, дала згоду на введеня місії ОБСЄ.

    http://www.slovoidilo.ua/


  • 20 May 2016 9:16 AM | Anonymous

    Печерський райсуд Києва задовольнив клопотання слідчого Генпрокуратури Олексія Богомолова про доступ до серверів відеохостингу YouTube в США.

    Про це йдеться в ухвалі від 2 березня, опублікованій в Єдиному реєстрі судових рішень.

    Доступ наданий для отримання інформації про користувача, який оприлюднив відеозаписи СБУ в кабінеті екс-заступника міністра внутрішніх справ Сергія Чеботаря.

    Тепер слідчий Богомолов має доступ до документів компанії YouTube LLC у місті Маунтін-В’ю, штат Каліфорнія, Сполучені Штати Америки.

    Зокрема, там він, на думку Печерського суду, може отримати анкетні дані користувача, який опублікував ролики, його електронну та IP-адресу, хости, з яких відбувалась реєстрація, а також матеріали самих відеозаписів "Як Чоботар пісок продавав серія 1", "Як Чоботар пісок продавав серія 2", "Як Чоботар пісок продавав серія 3".

    Таке право суд надав слідчому терміном на місяць. Про те, чи літав Богомолов для обшуку YouTube в США, не повідомляється.

    Як відомо, в кінці минулого року Печерський суд вже видавав схоже рішення – тоді він дозволив Генпрокуратурі обшукати український офіс компанії Google, яка є власником YouTube.

    Мова йде про відео, зняте СБУ минулого року в рамках справи про продаж піску ДП "Спецсервіс" Міністерству внутрішніх справ за заниженими цінами. На ньому директор підприємства Василь Петрівський звітує Чеботарю про продаж піску через підставну компанію.

    У березні цього року прокуратура висунула Петрівському підозру.

    Раніше у ЗМІ був опублікований схожий ролик, на якому син міністра внутрішніх справ Арсена Авакова Олександр начебто домовляється про корупційну оборудку з рюкзаками для правоохоронців.

    Олег Шанковський, УП

    http://www.pravda.com.ua/

  • 16 May 2016 3:20 PM | Anonymous

    У інтерв'ю народний депутат Вадим Денисенко розповів, як можна вирішити проблеми із крадіжками старовинних видань та цінних експонатів і чи захоче хтось влазити у цю історію.



    - Як могло так трапитись, що з Національної бібліотеки імені Вернадського вкрали першу друковану українську книгу - "Апостол" Івана Федорова?

    - По суті, судячи з усього, факт цієї крадіжки просто неможливо було приховати, і тому ця інформація випливла назовні, і сама бібліотека заявила про те, що унікальну книгу викрали. Уявити собі, яким чином читачі могли б викрасти цю книгу - просто неможливо, бо викрасти її читачами технічно нереально. Це розуміє будь-яка людина, яка працювала в архівах, і тому - це могли бути або свої, або на чиєсь замовлення.

    - Подібні історії ми чули за часів Табачника і за часів Януковича, невже нічого не змінилося?

    - Насправді ситуація, наскільки я розумію, кардинально погіршилася - це стосується не лише бібліотеки Вернадського, а й абсолютно всіх подібних закладів в Україні. Мені нещодавно розповідали історію про один національний заповідник, у якому працівникам навіть начебто забороняють ходити в спецфонди, для того, щоб працівники не здійняли бучу і не почали говорити про рівень крадіжок. Не буду стверджувати, не називаю цей заповідник спеціально, бо поки не перевірив інформацію, але те, що ситуація є критичною у всіх без винятку національних заповідниках, тут навіть немає сумнівів.

    - Що ж з цим робити?

    - Насправді ситуація дуже проста, потрібно ініціювати на рівні Міністерства культури, можливо на рівні профільного віце-прем'єра, термінову спецперевірку усіх фондів, всіх національних музеїв України. Звісно, для цього може не вистачити сил, тому можна принаймні зробити у терміновому порядку спецперевірку  у 10 найбільших музеях України. І я впевнений, що ситуація буде жахлива, якщо ця перевірка справді буде фаховою і ніхто не буде прикриватися корпоративними історіями. Для цього потрібна всього-на-всього політична воля, розпочати спецперевірки, при чому дуже жорстко і спеціальними окремими людьми, можливо навіть узятими зі сторони.

    - Чи буде це зроблено? 

    - Я вважаю, що ніяких кардинальних перевірок найближчим часом ми не отримаємо, тому що для більшості суспільства ця тема закрита і вона не є наразі якоюсь глобально проблематичною, бо навіть у Кабміні і у Міністерстві культури багато хто до кінця не здогадуються, що там коїться. Плюс, це корпоративний "клуб антикварів"  - дуже закритий і достатньо криміналізований контингент, з яким вкрай важко боротися, з одного боку через мізерну кількість фахівців з антикварних питань, а з іншого - в силу того, що мало хто хоче з цим зв'язуватись. Ну, і плюс, безумовно, це підкупи, які будуть працювати ще дуже довго.

    http://www.depo.ua/

  • 12 May 2016 9:48 AM | Anonymous

    Верховна Рада ухвалила за основу і в цілому законопроект “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Генеральної прокуратури України” (реєст. №4645), що дозволяє призначати Генеральним прокурором особу без вищої юридичної освіти.

    Закон підтримали 258 голосами. Ним пропонується дозволити призначати Генпрокурором громадянина, який має вищу освіту, досвід роботи в галузі не менше п'яти років.

    Пропонується також виключити з умов для призначення Генпрокурором норму про необхідність мати вищу юридичну освіту, якої не має, до прикладу, Юрій Луценко, який, як вважається, є одним із претендентів на посаду, пише УНН.

    Діюче законодавство передбачає, що Генеральним прокурором України може стати лише особа, яка має повну юридичну освіту та досвід роботи в галузі не менше десяти років.

    Так, законопроект дозволяє реформувати Генпрокуратуру через можливість введення в органи прокуратури фахівців у галузі права без досвіду роботи в прокуратурі.

    Вказано, що законопроект дозволяє створити генеральну інспекцію, яка буде чистити корумповані кадри прокуратури.

    Зазначається також, що законопроект урегульовує законодавчу колізію, яка виникла після 15 квітня 2016 року, коли всі розпочаті розслідування, у тому числі і справа Майдану, мають бути передані до Державного бюро розслідувань, що перебуває у стадії формування. Пропонується, щоб розслідування, розпочаті не більше двох років тому, проводили слідчі Генеральної прокуратури України.

    Законопроект відтерміновує до 15 квітня 2017 року набуття чинності прокурорським самоврядуванням. Реальне прокурорське самоврядування може запрацювати лише після якісного оновлення кадрів. Таку позицію підтримують громадські активісти, європейські партнери та США.

    Крім того, законопроектом вводиться зміна кваліфікаційних вимог до кандидата на посаду Генерального прокурора: громадянин України, який має вищу освіту або стаж роботи в галузі права та досвід роботи у законодавчому та/або правоохоронному органі не менше п’яти років.

    Пропонується також, щоб спеціальне досудове розслідування здійснювалося стосовно підозрюваного, який понад шість місяців переховується від органів слідства та суду та/або відносно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України, у зоні проведення антитерористичної операції. Норма про спеціальне досудове розслідування дозволить заочне засудження за розкрадання держави, за злочини, вчинені під час Революції гідності, за зраду Батьківщини та злочини проти громадян і держави.

    http://glavcom.ua

     


  • 12 May 2016 5:45 AM | Anonymous

    Український суд відмовився визнавати факт збройної агресії Росії проти України. Якщо МЗС та Генеральна прокуратура не заперечувала проти задоволення заяви, то Президент в особі представника категорично наполіг на відмові у встановленні факту збройної агресії.



    Таке рішення було проголошеного сьогодні Шевченківським судом міста Києва за наслідками майже 2 років судового розгляду: саме стільки часу розглядалася дана справа.

    Ще 29 серпня 2014 року правозахисник та керівник проекту "Відкритий Суд" Станіслав Батрин звернувся до Шевченківського районного суду з вимогою про встановлення факту збройної агресії проти України. Таке звернення було підтримане рядом громадських діячів.

    3.jpg

    Суд першої інстанції двічі відмовлявся відкривати провадження у справі, проте правозахисник отримував дві перемоги в судах апеляційної інстанції, - за наслідками чого суд відкрив провадження у справі. В подальшому, суддя, котрий слухав дану справу заявив самовідвід через повідомлення в ЗМІ, за результатами чого відбулася заміна судді.

    За час судового розгляду, заявник та волонтери змогли долучити як докази понад 1000 аркушів офіційних документів органів державної влади на підтвердження фактів: 

    1) вторгнення/нападу збройних сил Російської Федерації на територію України, а також окупацію та анексію частини території України; 
    2) блокади портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами Російської Федерації; 
    3) нападу збройних сил Російської Федерації на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України; 
    4) засилання Російською Федерацією озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України;
    5) вбивства громадян України.

    Фактично, силами громадськості вперше створено об'єднану хронологію фактів підготовки Росією до вторгнення, самого вторгнення та подальшого вчинення злочинів проти України. Це підтверджується офіційними відповідями Генштабу ЗСУ, Міноборони, Міністерства внутрішніх справ, СБУ, Антитерористичного центру, органів розвідки та наявні у матеріалах розслідування ТСК Верховної Ради України. Також отримано всі матеріали, якими володіє Генеральна прокуратура в розрізі саме збройної агресії.

    В ході судового розгляду було допитано ряд свідків. Зокрема, свідок Сенченко Андрій Віленович (у період окупації Криму і початку військових дій на Донбасі виконував обов'язки заступника глави Адміністрації Президента України) навів обставини бездіяльності вищого керівництва країни в епізодах звільнення заручників. Зокрема, наведено обставини бездіяльності глави адміністрації президента Бориса Ложкіна. 

    Примітно, що 9 лютого до суду надійшов факс з Адміністрації президента за підписом Б.Ложкіна з проханням відкласти засідання у справі з метою формування правової позиції та надання пояснень", а в подальшому позиція Президента була сформована чітко - Президент просив відмовити у задоволенні заяви про встановлення факту збройної агресії Російської Федерації. 

    Цікаво, що дивну роль у процесі відіграло Міністерство внутрішніх справ: спочатку МВС розмістило в себе на сайті інформацію про володіння доказами присутності регулярних військ РФ на території України. Однак, після того як суд виніс ухвалу про витребовування таких доказів від МВС, у міністерстві надали відповідь, що не можуть їх надати, бо людина, яка їх розміщувала, - у відрядженні. Такі докази на дві вимоги суду з боку відомства А. Авакова не надані.

    5.jpg

    Нагадаємо, що участь у даній справі приймають : заявник Батрин Станіслав Віталійович, Служба безпеки України, Міністерство оборони України, Міністерство закордонних справ України, Міністерство юстиції України, Генеральна прокуратура України, Антитерористичний центр при СБУ, Посольство Російської Федерації в Україні, Президент України в особі Адміністрації Президента.

    1.jpg

    Коментар: "Це, безумовно, політичне рішення. Потрібно брати на себе відповідальність, а навіщо ? Ми послідовні, йдемо далі та оскаржимо рішення в апеляції, але завдячуючи безхребетності судів та виконавчої влади сьогодні Росія поінформує всі країни світу, що навіть український суд не визнає агресію РФ. Нам варто набратися терпіння і рухатися у обраному напрямі. Я думаю, суспільство має бути консолідованим навколо даного питання. НПо суті - це і є наша стратегічна мета: показати людям правду та об'єднати навколо національних інтересів" - С. Батрин

    http://open-court.org/news/11217/

    https://youtu.be/CR3cmb_ww3k

  • 18 Apr 2016 10:11 AM | Anonymous

    Російських спецпризначенців Алєксандра Алєксандрова та Євгенія Єрофєєва визнали винними та засудили до 14 років ув’язнення з конфіскацією всього майна. Початок строку відбування покарання - з 18 квітня 2016 року.

    Відповідне рішення оголосив суддя Голосіївського райсуду Києва Микола Дідик.

    «Алєксандров та Єрофєєв визнаються винними у сприянні діяльності терористичної організації та здійсненні терористичного акту», — заявив суддя.

    Також суд визнав їх винними, зокрема, у веденні агресивної війни за попередньою змовою проти України, будучи діючими військовослужбовцями ЗС РФ.

    Прокуратура вимагала 15 років тюрми. 


    Будівлю суду охороняли близько сотні Нацгвардійців.

    ГРУшник Єрофєєв не вважає злочином дії бойовиків Донбасу.

    На попередньому засіданні були зачитані пояснювальні рапорти бойовиків так званої «ЛНР». Крім того, суд відмовив адвокатам російських спецпризначенців Алєксандрова і Єрофєєва щодо допиту бойовиків так званої «ЛНР» у режимі відеоконференції через програму Skype.

    Pаніше судді Миколі Дідику, який веде справу російських ГРУшників Єрофеєва та Алєксандрова, надали охорону після того, як у Голосіївському суді Києва влаштували пожежу у його кабінеті.

    http://www.hromadske.tv/society/grushnikiv-alyeksandrova-ta-yerofyeyeva-zasudili-d/

  • 14 Apr 2016 6:48 PM | Anonymous

    Україна має нового прем'єр-міністра. Але сподівання на втілення реформ стає дедалі меншим, оскільки відбувається повернення старих схем поведінки. У політиці знову проявляється кумівство, на політичну арену з тіні виходять багаті олігархи.

    Призначення Володимира Гройсмана прем'єр-міністром мало не провалилось. Суперечки навколо міністерських портфелів упродовж тижнів блокували обрання нового глави українського уряду. План Петра Порошенка отримати на посаді прем'єр-міністра свою довірену особу наразився на опір в лавах правлячої коаліції. Тим більше, що Гройсман, який вважається протеже Порошенка, виступив проти певних кандидатів на міністерські посади, аби замість них проштовхнути своїх людей.

    Врешті-решт президент отримав те, що хотів: Володимир Гройсман, який досі був головою Верховної Ради, очолив уряд. Але це зовсім не той крок, який міг би остаточно покласти край політичній кризі. Тепер хоч і не доведеться розпускати парламент і проводити дострокові вибори, але реформатори так і не вийшли переможцями з протистояння, що розгорнулось у Києві.

    Кумівство в Україні

    Через два роки після демократичного піднесення, спричиненого Майданом, в Україні повернулись старі схеми поведінки. Політичний зміст знову відіграє лише другорядну роль. Ціняться тільки влада й посада. Широка коаліція, яка відображала також сподівання суспільства на створення європейської України, розвалилась. У політиці знову проявляється кумівство, на політичну арену з тіні виходять багаті олігархи.

    Бернд Йоганн, керівник української редакції Deutsche Welle

    Бернд Йоганн, керівник української редакції Deutsche Welle

    До них належить і Порошенко. Як президент він досі не виконав своєї обіцянки й не позбувся свого бізнесу. Свідченням цьому стали й "панамські документи". Порошенко сприяв політичному зростанню Гройсмана. Перед тим, як за допомогою президентської партії потрапити до політичного Києва, новий глава уряду був мером Вінниці. В цьому місті й Порошенко має свою шоколадну фабрику. Вінниця вважається політичною батьківщиною президента. І треба бути наївним, щоб не думати тут про існування взаємних інтересів і вигод.

    Для Порошенка більше нема відмовок

    Порошенко примусив Арсенія Яценюка залишити посаду прем'єр-міністра і таким чином зробив його цапом-відбувайлом у питанні політичних помилок. Тепер урядом керуватиме практично людина Порошенка. Отже, президент більше не зможе ховатись за відмовками, якщо в Україні не втілюватимуться реформи.

    Коли буде запроваджена децентралізація, внаслідок якої регіони України мали б отримати більше власної відповідальності й більше прав? Коли нарешті буде реформована система юстиції, що б допомогло подолати корупцію в цій сфері? Необхідно приватизувати сотні державних компаній, аби привабити інвесторів і поповнити порожні державні рахунки. Загроза державного банкрутства досі не зникла з горизонту. Реалізація всіх цих проектів затягується, так само як і пошук компромісного рішення для завершення війни на Донбасі, яку Україні нав'язала Росія.

    Новий глава уряду Гройсман не матиме часу для розігріву. Внаслідок тривалої урядової кризи втрачено не лише час, але й політичну довіру. Не даремно в Україні та на Заході запитують, наскільки реформаторським буде новий кабінет міністрів. Те, що на борту більше нема переконаних реформаторів з колишнього уряду, не обіцяє нічого доброго.

    DW.COM



  • 13 Apr 2016 11:52 AM | Myroslaw Smorodsky (Administrator)

    Продажні суди – одна з найвагоміших причин – чому в Україні процвітає корупція. Телефонне право, судді на гачку у влади та звичайне хабарництво – все це нікуди не зникло і після Революції Гідності. Змінити заскорузлу систему був покликаний новий закон. В Україні розпочалася глобальна переатестація – перевірка, тести та співбесіди – її мають пройти усі судді країни. У Києві першими почали перевіряти суддів з усієї України, що мають бути призначені пожиттєво. Журналіст Сергій Андрушко був присутній на 40 співбесідах, що відбулись за цей час. Чи є надія на очищення – у спецрепортажі програми «Схеми». Програма «СХЕМИ» – проект Радіо Свобода та UA:Першого каналу. Video

© Ukrainian American Bar Association                                                                                      Terms of Use

Powered by Wild Apricot Membership Software